Кодеин Purple Drank
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Как я купил кодеин и сбежал из дома в тапочках
Блин, ребят, вот я и решился поделиться с вами своей недавней историей, когда я на просторах нашего города решил заценить закладки. Как же этот опыт плющит, чуваки! Но не буду терять времени, а расскажу все по порядку.
Так вот, я, как обычно, спросил у своих приятелей, где же лучше купить стаф. Один из них подсказал мне контактную информацию парня, который сделает неплохую вмазку. Как только получил номер телефона, я сразу же связался с ним и договорился о встрече на скрытой улице.
Итак, наступил день Х. Я взял свои деньги, которые все эти месяцы мудохал, подкачался и отправился к месту встречи. Как только я увидел этого парня, он немедленно понял, что я пришел за закладками. Он извлек машинку и показал мне свой товар - кучу пакетиков с кодеином.
"Вот, бро, держи," - сказал он со злобной ухмылкой, подсунув мне пакет. "Но будь осторожен, дым этой штуки тебя ужалит, как сороканожка!"
Я сунул пакет в карман и отдал этому парню свои деньги. Затем, с оглядкой на любопытных прохожих, я торжественно кивнул ему и побежал к своему укрытию. В душе было кайфово, чуваки! Ощущение, когда ты наконец-то получаешь то, о чем мечтал так долго, неописуемо!
Я вернулся домой, с улыбкой на лице, но вдруг услышал, как кто-то шагает по лестнице. Я понял, что моя мать уже вернулась с работы и начала беспокоиться. Паника охватила меня, и я понял, что мне срочно нужно смыться из дома. Но как? Я же был в тапочках!
Вспомнил, что у нашего соседа осталась запасная пара кроссовок. Я знал, что он частенько забывал закрывать дверь, так что рискнул заглянуть к нему. И как оказалось, удача была на моей стороне! Дверь была открыта, и я сразу же проскользнул внутрь, чтобы занять его кроссовки.
Меня ожидала еще одна проблема - сосед всегда хранил ключи в одном месте, но я не мог обнаружить их. Я стал рыться в его комнате как безумный, но тут мне на глаза попалась маленькая коробочка с написанным на ней "Ключи". Я не медлил и сразу же захватил эту находку.
Теперь, с кроссовками на ногах и ключами в руках, я шатнулся из квартиры. Моя пятка выскользнула в мгновение ока, и я с треском упал по лестнице вниз. Но, чуваки, я не сдался! Я вскочил, загнался и рванул к свободе, словно гепард, убегающий от хищника!
Мама кричала мне вслед, но я не обращал на нее никакого внимания. Она не могла понять, что я только что приобрел настоящую свободу, она не могла почувствовать тот кайф, который я испытывал. Ничего теперь не могло остановить меня!
Я бежал, не оглядываясь, прямо к своим знакомым - тем, кто был готов поделиться этим кайфом со мной. Я обрушился на них, словно орех, с улыбкой на лице и историей, которая лишила меня дома, но дала свободу.
В общем, парни, эта история показывает, на что способен человек, когда он стремится к своей цели. Даже если приходится сбегать из дома в тапочках или ужалиться в самом неподходящем месте. Никакие преграды не могут остановить настоящего наркомана! Всегда идите до конца и зацените то, что действительно важно для вас!
